ἐνδεητικός
ἐνδεητικός, deficient
ἐνδε-ητικός, ή, όν,
- deficient, περὶ τὸ τέλος Vett.Val. 15.20.
astrol. que trae necesidades
(αἱ μοῖραι)
ἐνδεητικός, deficient
astrol. que trae necesidades
(αἱ μοῖραι)