ῥάκινος

ῥάκ-ῐνος [ᾰ], η, ον,

• ragged, Michel 832.17, al. (Samos, iv B.C.), Schwyzer 462 B 37 (Tanagra, iii B.C.).
• • • 2 -ον, τό, a substance used in alchemy, Zos.Alch. p.185 B. (s. v.l.).